Від етносу до нації, від Малоросії та Галицької Русі до України

УРОК 

Тема. Від етносу до нації, від Малоросії та Галицької Русі до України

Мета: з'ясувати суть «українського питання» в першій половині XIX ст., дослідити складові «українського проекту», обра­ного інтелігенцією для збереження етнокультурних і мен­тальних особливостей українців; розвивати вміння вико­ристовувати розповідь учителя як джерело знань, уміння працювати з дидактичними матеріалами та історичними документами; виховувати почуття поваги до української інтелігенції, яка докладала багато зусиль для збереження етнокультурних і ментальних особливостей українців.

Основні терміни і поняття: етнос, нація, «українське питання», «ук­раїнський проект», інтелігенція.

Обладнання: підручник, дидактичні матеріали, роздавальний ма­теріал.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Структура уроку

1.     Організаційний етап
2.     Актуалізація опорних знань і вмінь учнів
3. Вивчення нового матеріалу

1. Від етносу до нації; від Малоросії та Галицької Русі до Ук­раїни.
2. «Українське питання» – проблема панівних націй.
3. «Український проект» – вибір інтелектуалів для збереження етнокультурних і ментальних особливостей українців.

4. Закріплення нових знань і вмінь учнів
5.     Підсумок уроку
6. Домашнє завдання

Хід уроку

І. Організаційний етап

        ІІ. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів

Бесіда на повторення.

• До складу яких іноземних держав входили українські землі наприкінці XVIII ст.?
• Яку політику ці держави проводили щодо українства?

        ІІІ. Вивчення нового матеріалу

1. Від етносу до нації; від Малоросії та Галицької Русі до України.

Розповідь учителя. У своїй розповіді вчитель має зазначити:

– для українського народу XIX ст. стало насамперед добою фор­мування модерної української нації;

– процес українського націотворення відбувався паралельно в Наддніпрянській Україні та на Західній Україні;

– за змістом та етапами процес творення української модерної на­ції відбувався синхронно з аналогічними процесами в Західній Єв­ропі;

– церковні рухи та козацькі війни XVI – XVII ст. є українськими аналогіями загальноєвропейського процесу виникнення нової форми колективної ідентичності – національної свідомості, а національне відродження XIX ст. – трансформації відповідно до нових умов та поширення цієї свідомості серед мас;

– модерні соціально-економічні, культурні процеси спіли по­штовхом до творення новітніх націй.

Робота з дидактичним матеріалом.

Український соціолог О. Бочконський зазначав: «Перетворення народів у новітню націю саме полягає, у вирівнянні внутрішньої роз­будови цих суспільних витворів, у гармонійному об’єднанні їх складників через поширення масової культури, політичне зрівноправнення, господарське розкріпощення та суспільне визволення якнайширших прошарків, з яких складається народ, – цей фунда­мент новітньої нації».

Запитання.

• Як український соціолог О. Бочковський визначає процес творен­ня нації?

Таким чином, творення модерних націй слід розглядати як части­ну загального процесу – поступового перетворення аграрного, мало­грамотного і маломобільного суспільства на індустріальне, освічене і мобільне, із широкими політичними правами та економічною свобо­дою для всіх його членів, а не лише для верхівки.

2. «Українське питання» – проблема панівних націй.

Розповідь учителя. У своїй розповіді вчитель має зазначити:

– у першій половині XIX ст. українські землі входили до складу двох іноземних держав – Російської та Австрійської імперій;

– політика Габсбургів і Романових була спрямована не тільки на територіальну, а й на політичну, економічну, культурну інкорпора­цію (включення) українських земель.

Запитання та завдання.

Спрогнозуйте, яким чином Російська та Австрійська імперії мали вирішити «українське питання»? Чому імперські уряди прагнули як­найшвидше вирішити «українське питання»?

Отже, учитель узагальнює:

– за кількісним складом на межі XVIII – XIX ст. український на­род був одним із найбільших серед народів Європи (3,5 млн. осіб під владою Австрійської і 8,2 млн. осіб під владою Російської імперій);

– примусова асиміляторська політика обох імперій постійно за­грожувала самому існуванню українського народу.

Робота з документом.

Німецький мандрівник, географ і письменник Г. И. Коль: «Нема наймен­шого сумніву, що колись велетенське тіло Російської імперії розпадеться, і Україна стане вільною і незалежною державою. Час цей наближається по­волі, але неухильно. Українці є нація з власною мовою, культурою та істо­ричною традицією. Хвилево Україна роздерта поміж сусідами. Але матеріал для будови Української держави лежить готовий, і якщо не нині, то завтра з'явиться будівничий, що збудує з тих матеріалів велику і незалежну Ук­раїнську державу».

Запитання до документа.

• Як ви думаєте, чому німецький мандрівник Г. Й. Коль вважав, що українці незабаром здобудуть незалежність і побудують власну неза­лежну державу?
• Як зазначає дослідник В. Сарбей, «українське питання», пов'язане з існуванням двох найбільших у Європі гнобительських імперій, на­бувало міжнародного характеру. Від його вирішення залежало май­бутнє не тільки українського народу, а й самих цих імперій.

Чеський письменник К. Гавлічек-Боровський, будучи сучасником тих процесів, писав: «Україна – це постійне прокляття, яке самі над собою проголосили її гнобителі... Доки не буде виправлена кривда, зроблена українцям, доти неможливий справді міжнародний спокій».

3. «Український проект»  – вибір інтелектуалів для збереження ет­нокультурних і ментальних особливостей українців.

Розповідь учителя. У своїй розповіді вчитель має зазначити:

 – порятунок українського народу як етнічної спільноти полягав у національному відродженні та визволенні від імперської влади;

– пробудженню національної свідомості українців сприяло звер­нення до власної історії. Наприкінці XVIII – у першій чверті XIX ст. тривав процес пошуку нащадками козацької старшини в родинних архівах документів, що підтверджують їхні претензії на російське дворянство. На цьому ґрунті в Наддніпрянській Україні виникає рух, який очолили дворяни-автономісти (А. Чепа, В. Полетика, Р. Марке­вич та ін.);

         – у XIX ст. з'являється нова інтелектуальна еліта – українська інтелігенція, яка продовжує започатковану нащадками козацької старшини боротьбу за відновлення незалежності України;

– діяльність Кирило-Мефодіївського братства – перша спроба ук­раїнців висунути програму національного визволення українського народу;

– відкритий в 1805 р. Харківський університет перетворився на «першу столицю відродження». Учені та літератори, які гуртувалися навколо університету, започаткували дослідження культури та іс­торії українського народу, впроваджували українську мову в літера­турне користування. Культурне відродження обґрунтовувало необ­хідність подальшої боротьби за національні права українців;

– «український проект» був скромним, ставив собі за мету вироб­лення модерної національної ідентичності та прищеплення її народним масам. Він опирався на ідеї романтичного націоналізму, роблячи наголос на мовні, етнокультурні та ментальні відмінності українців від росіян та поляків.

ІV. Закріплення нових знань і вмінь учнів

Запитання та завдання.

• Доведіть, що процес формування української модерної нації відбувався синхронно з аналогічними процесами в Західній Єв­ропі.
• Яким було ставлення європейців до «українського питання» в XIX ст.? Чим воно було зумовлено?
• Яка суспільна верства в XIX ст. очолила боротьбу за відновлен­ня незалежності України? Чому?

V. Підсумок уроку

Таким чином, XIX ст. стало для українського народу добою форму­вання модерної української нації. Цей процес відбувався синхронно з аналогічними європейськими процесами. Російська та Австрійська імперії, до складу яких входили українські землі, намагалися якнай­швидше розв'язати «українське питання» за допомогою асиміля­торської політики. Порятунок українського народу як етнічної спіль­ноти полягав у національному відродженні, яке очолила українська інтелігенція, та визволенні від влади пануючих монархій.

VІ. Домашнє завдання

Опрацюйте відповідний текст підручника.