Вступ

Урок

Тема: Вступ.

Мета: розкрити характерні риси економічного і суспільно-політичного розвитку України  з кінця XVIII до почат­ку. XX ст., схарактеризувати основні етапи даного історичного періоду; сприяти розширенню їхнього історичного мислення.

Основні терміни і поняття: Уніфікація, бюрократизація, денаціоналізація, геополітика, аграрно-ремісницька цивілізація, метрополія, міграція, індустріальне суспільство, національне відродження

Обладнання: підручник, карта,

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Структура уроку

1.   Організаційний етап
2.   Актуалізація опорних знань і вмінь учнів
3. Вивчення нового матеріалу

1. Стисла характеристика епохи кінця XVIII – початку XX ст.

4. Закріплення нових знань і вмінь учнів
5.  Підсумок уроку
6.  Домашнє завдання

Хід уроку

І. Організаційний етап

        ІІ. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів

Бесіда на повторення.

Учитель може використовувати запропоновані запитання за влас­ним розсудом, скоротивши або доповнивши їхній перелік.

• Пригадайте, коли відбулася ліквідація Гетьманщини та Запорізь­кої Січ?
• Як ці події вплинули на подальший розвиток українських земель?

     ІІІ. Вивчення нового матеріалу

    1. Стисла характеристика епохи кінця XVIII – початку XX ст.

Унаслідок трьох поділів Речі Посполитої наприкінці XVIII ст. західно­українські землі ввійшли до складу Австрійської імперії. Новий адміні­стративно-територіальний поділ не сприяв об'єднанню заселених україн­цями земель у складі окремих утворень.

Чужоземне панування, національне гноблення, релігійна роз'єднаність, соціально-економічний гніт, які встановилися після втрати державності, викликали відродження в суспільно-політичній думці ідеї соборності, за­кликів до боротьби за єдність етнічних українських земель, культури їх народу й церкви.

Українське відродження пов'язане, по-перше, з процесом формування вітчизняної інтелігенції, по-друге – з процесом становлення власної нації. Хронологічно саме XIX та початок XX ст. стали періодом найвищого під­несення українського визвольного руху і національного відродження. XIX ст. позначене фундаментальним зрушенням в етнополітичних процесах в українських землях. У той час відбувалися становлення та консолідація української нації – найвищої форми розвитку етносу.

Необхідною умовою повноцінності такого процесу вважається спільність території, мови, економіки, культури, національної свідомості. Саме пер­ший компонент і був відсутній з огляду на те, що кордон по р. Збруч розділив українську спільноту на дві частини з усіма неминучими наслідками.

У Наддніпрянській Україні значно повільніше відбувалося відторгнен­ня віджилих форм господарювання, поширення національної ідеї та по­літичної культури. В українських землях, що перебували під контролем Відня, внаслідок існуючих тут політичних і соціально-економічних обставин виникли передумови для більш інтенсивної інтеграції українства у політичне життя Австрії, зростання його національної свідомості. Спе­цифічні риси мав процес самоідентифікації українського населення в обох імперіях.

На початку XIX ст. пошук національної ідентичності представниками української інтелігенції здебільшого не мав політичного забарвлення. Його підживлював лише інтерес до історії, літератури, мови, народних звичаїв та традицій. Проте вже в 30 – 40-х роках культурно-просвітницька діяльність патріотичної еліти набуває політичного забарвлення. Так, Кирило-Мефодіївське товариство вважало необхідним утвердження національно-державної незалежності України з демократичним ладом на зразок Сполучених Штатів Америки або Французької республіки у конфе­деративній спілці таких самих слов'янських країн.

Після ліквідації Кирило-Мефодіївського товариства український рух у Російській імперії знову зосередився переважно довкола культурно-освітніх питань. На початку 60-х років українська інтелігенція Києва, Одеси, Полтави, Чернігова почала гуртуватися в самодіяльні напівлегальні об'єднання – громади.

Початок XIX ст. знаменувався піднесенням національно-визвольного руху в українських землях. Тут активізувалося культурно-освітнє життя, поширився революційний рух. Частина української молоді взяла участь у польському повстанні 1830-1831 рр. Вступаючи до польських револю­ційних організацій, вона відстоювала інтереси власного народу. Тривала боротьба за об'єднання українських етнічних земель. Під час революції 1848 р. передова громадськість висунула вимоги поділу Галичини на польську й українську частини з приєднанням до останньої Закарпаття і Північної Буковини та надання цьому утворенню широкої автономії у складі імперії.

Значний вплив на зближення і консолідацію двох гілок українського народу й надалі мали історична, етнографічна й художня література, пісенна творчість. Друга половина XIX ст. позначена появою фольклорно-етнографічних видань: «Записки Южной Руси» П. Куліша, «Збірник укра­їнських пісень» М. Лисенка, «Народные песни Галицкой и Угорской Руси» Я. Головацького, «Народные южноукраинские сказки» і «Чумацкие народные песни» І. Рудченка, «Політичні пісні українського народу XVI – XVIII ст.» М. Драгоманова, фундаментальної народознавчої праці «Труды этнографическо-статистической экспедиции в Западнорусский край», упо­рядником якої був П. Чубинський.

Суперечливими тенденціями характеризувалася мовна ситуація в укра­їнських землях. Навіть на межі ХІХ – ХХ ст. близько 75 % українського населення обох імперій залишалося неписьменним. І. Франко з гіркотою писав про незадовільне знання народної мови в Галичині, її «поплутаність і запоганеність» у тих, хто говорив та писав нею. Неписьменність і мало­грамотність ускладнювали ознайомлення широких мас з кращими здобут­ками української літератури. Однак усе ж поступово, долаючи всі трудно­щі, мова українців стає дедалі більш універсальною: її визнавали своєю і наддніпрянці, і слобожани, і галичани, і подоляни, і закарпатці. Значний внесок у формування літературної української мови зробили відомі вчені-лінгвісти О. Потебня і П. Житецький. Цьому сприяв вихід у світ багато­томної книжкової серії «Пам'ятки українсько-руської літератури», до створення якої долучилися І. Франко, І. Верхратський, К. Студинський, М. Возняк. Було створено граматики і словники – «Словарь української мови» Б. Грінченка, «Українсько-російський словник» В. Дубровського.

Мовна ситуація, тісно пов'язана з рівнем національної самосвідомості, була особливо складною в русифікованому, урбанізованому середовищі сходу України, а також полонізованих, румунізованих, мадяризованих містах Галичини, Закарпаття і Буковини. Проте суспільно-політичні й етносоціальні процеси XIX ст. поступово готували підґрунтя для сприй­няття національної ідеї дедалі більшою частиною населення українських земель, розділених кордоном, переконували його в необхідності спільної боротьби за свої соціальні, національні, політичні права.

XIX ст. для українського суспільства – це період революційних змін у соціально-економічній царині. Аграрно-ремісницька цивілізація зміню­валася індустріальним суспільством. Ці перетворення насамперед були пов'язані з формуванням і розвитком буржуазії. Важливою ознакою інду­стріального суспільства ставала товарно-ринкова економіка. Людям цього часу були притаманні раціоналізм, індивідуалізм та прагматизм. Посту­пово змінювалася соціальна структура суспільства. Серед українського населення зростала питома вага інтелігенції, формувалися верстви буржуазії та найманих робітників.

Таким чином, упродовж XIX ст. з'явилися нові тенденції в розвитку українського народу, виникли нові соціально-економічні риси, духовні цінності, що значною мірою вплинули на його подальше життя і долю.

ІV. Закріплення нових знань і вмінь учнів

Бесіда на закріплення.

• Дайте визначення поняття «денаціоналізація».
• Назвіть найважливіші історичні події цього періоду.
• Дайте визначення поняття «індустріальне суспільство».

V. Підсумок уроку

У результаті проведеного уроку учні повинні з'ясувати такі моменти:

• період кінця XVIII – початку XX ст. – це епоха становлення капіталізму й індустріального суспільства в Росії та Україні;
• у цей час відбулися докорінні зміни в суспільно-політичному, соціально-економічному та культурному житті України.

VІ. Домашнє завдання

Опрацюйте відповідний текст підручника.